Перев'язка

Перев'язка в медицині займає важливу роль у процесі лікування та відновлення рани (травми, післяопераційні рани, опіки, виразки, обмороження, некроз шкіри) – це обов'язкова процедура, яка необхідна для швидкого та безпечного загоєння без ускладнень. Передбачає очищення шкіри, обробку травмованої ділянки антисептичними засобами, накладання нової стерильної пов'язки.

Під терміном «перев'язка» розуміють процес накладання або зміни лікувальної пов'язки. Вона складається зі зняття раніше накладеної пов'язки, туалету навколо рани або запального вогнища, лікувальних маніпуляцій у рані (промивання рани антисептиками, висічення відмерлих ділянок тканини, введення в рану лікарських препаратів та накладання стерильної пов'язки).

Розрізняють первинну та повторну перев'язку. Первинна перев'язка входить до комплексу лікувальних заходів для надання першої допомоги при травмах. Основна мета такої перев'язки – це захист рани від потрапляння інфекції та зупинка кровотечі.

Повторні перев'язки виконують у медичних установах, у стерильних умовах з використанням спеціального хірургічного інструментарію (пінцети, скальпелі, затискачі, ножиці, корнцанги) та перев'язувального матеріалу.

Пов'язка - м'яке або жорстке пристосування, що закріплює перев'язувальний матеріал (іноді містить лікарські або інші речовини) на поверхні тіла хворого.За характером та призначенням пов'язки бувають:

• захисні (асептичні) пов'язки - для запобігання інфікуванню рани;
• лікарські пов'язки (зазвичай — частково просочені ліками) — для забезпечення тривалого доступу ліків до рани;
• гемостатичні (давлячі) пов'язки - для зупинки кровотечі шляхом створення постійного тиску на певну частину тіла;
• іммобілізуючі пов'язки - для знерухомлення кінцівки, в основному застосовуються при переломах;
• пов'язки з витяженням — для витягування кісткових уламків, наприклад, при переломах гомілкової кістки;
• коригуючі пов'язки для усунення деформацій;
• оклюзійні пов'язки - для герметизації рани, наприклад, при пораненнях грудної клітки, необхідні, щоб постраждалий міг дихати.

Пов'язка, що накладається на тіло, зазвичай складається з двох частин: стерильного матеріалу, що накладається на рану для отримання лікувального ефекту, і фіксуючого перев'язувального матеріалу. Як фіксуючий матеріал використовують бинт (марлевий, сітчастий, трикотажний трубчастий, еластичний), лейкопластир, матер'яні косинки, клей (клеол, колодій та ін.).

Найчастіше застосовують бінтові пов'язки. Для цих пов'язок застосовують марлеві бинти різної довжини та ширини.