Туалет, змазування зовнішнього слухового проходу

Туалет зовнішнього слухового проходу - ця маніпуляція спрямована на очищення вух від забруднення, в ході процедури видаляють вушну сірку, пробки, гній, скоринки. Застосовується з лікувальною та профілактичною метою.

Цілі та проведення процедури

Зовнішній слуховий прохід – це канал, який з'єднує зовнішній та середній відділи вуха. Починається від вушної раковини до барабанної перетинки, найчастіше в цьому відділі накопичується пил і дрібні частинки, які при з'єднанні з сіркою виходять назовні, самоочищаючи вушний прохід.

Звичайний туалет проходу здійснюється за допомогою тонкого зонда з ватяною кулькою на кінці. Але в деяких випадках відбувається закупорка проходу сірчаною пробкою, у цьому випадку необхідне промивання у медичній установі. Найчастіше до цього схильні люди з інфекціями вуха, похилого віку, а також при рясному волосяному покриві вушної раковини.

Причини утворення сірчаної пробки:

• механічна перешкода при природній евакуації сірки (навушники, слухові апарати, беруші);
• плавання;
• неакуратне самостійне очищення ватними паличками та іншими предметами.

Основні симптоми, з якими хворий звертається до лікаря – це біль у вухах та відчуття закладеності. Якщо не провести туалет зовнішнього слухового проходу, приєднується шум у вухах, втрата рівноваги, запаморочення, порушення слуху.

Цю процедуру також проводять з профілактичною метою, при необхідності провести огляд відділів вуха, для запобігання розвитку пробки із сірки та інфікування каналу. Не рекомендується очищати зовнішній слуховий прохід самостійно в домашніх умовах – це може призвести до проштовхування забруднення в наступні відділи або пошкодження барабанної перетинки.

Під час маніпуляції лікар контролює процес за допомогою дзеркала. Туалет органу слуху необхідний не тільки для видалення скупчень сірки, ця процедура широко застосовується в курсі лікувальних заходів.

Показання до проведення:

• зовнішній та середній отит;
• євстахіїт;
• отомікоз;
• аероотит;
• фурункул зовнішнього слухового проходу;
• перфорація (прободіння) барабанної перетинки;
• екзема зовнішнього вуха;
• пери-хондрит вушної раковини;
• при попаданні у вушну порожнину стороннього предмета;
• атерома мочки вуха, що нагноїлася.

Вищеперелічені захворювання супроводжуються накопиченням у проході органу слуху сірчаних мас, кірок, відмерлих епітеліальних клітин, продуктів життєдіяльності хвороботворних мікроорганізмів, що заважає проникненню лікарських засобів усередину вуха, знижують ефективність лікування та уповільнюють процес одужання.

Природою передбачено самоочищення органів слуху людини – надлишок сірки виходить у зовнішнє вухо при русі щелеп під час пережовування їжі чи розмови. При виробленні організмом зайвої кількості сірки, чи наявність перешкоди її природного очищення провокує формування пробки, яка перекриває просвіт слухового проходу.

Самостійно намагатися позбавитися сірчаної пробки не слід - це може спровокувати її подальше проникнення в слуховий прохід або пошкодження барабанної перетинки. Необхідно регулярно звертатися за допомогою кваліфікованого спеціаліста-отоларинголога для профілактичного туалету зовнішнього слухового проходу.