Гаряча лiнiя
093 111 03 03Графік роботи
Пн-Пт: 8.00-19.00
Сб: 8.00-17.00
Нд: 8.00-15.00
Ренін
Код: 531
Термін виконання: 3-10 робочих днів
Ренін (ангіотензиногеназа) – протеолітичний фермент, що секретується групою клітин, розташованих у безпосередній близькості від ниркових клубочків, званих юкстагломерулярним апаратом. Секреція реніну посилюється при зниженні концентрації Na в області щільної плями та дистальних канальців, а також внаслідок збудження симпатичної системи. Але найбільш важливим фактором, що посилює утворення реніну, є зменшення ниркового кровотоку (при зниженні кров'яного тиску в артеріях, що призводять до клубочків). Знижений нирковий кровотік зазвичай зумовлений загальними порушеннями артеріального тиску. Ренін, що виділився в кров, впливає на ангіотензиноген. При реакції, що каталізується реніном, виникає біологічно неактивний ангіотензин I. При проходженні крові через легені ангіотензин I під дією ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) перетворюється на ангіотензин II. АПФ, з іншого боку, гідролізує вазодилататор брадикініну до неактивного пептиду. Ангіотензин II викликає ниркову гіпертензію та стимулює секрецію альдостерону клубочковою зоною кори надниркових залоз. Підвищення активності реніну спостерігається при вторинному гіперальдостеронізмі, при ураженні паренхіми нирок, хворобі Аддісона, нефрозі, нефропатії, звуженні ниркової артерії, синдромі Бартера, гіпертензії (у деяких випадках). Дуже високі значення реніну у крові спостерігаються при реніномах. При надмірному споживанні солі, ураженні кори надниркових залоз (первинному гіперальдостеронізмі, двосторонній гіперплазії надниркових залоз, раку надниркових залоз), гострій нирковій недостатності, синдромі Ліддла, при прийомі деяких лікарських препаратів (діуретиків, кортикостероїдів, простагландинів, естрогенів) спостерігається зниження активності реніну. Активність реніну в плазмі поступово знижується з віком як у чоловіків, так і у жінок, і трохи слабкіше у жінок, ніж у чоловіків. У жінок концентрація реніну низька у фолікулярній фазі, зростає перед овуляцією та залишається високою під час лютеїнової фази. Активність реніну у плазмі також підвищена під час вагітності. Визначення активності реніну в плазмі застосовується для оцінки лікування мінералокортикоїдами та здатності пацієнта реагувати на таке лікування. Для діагностики гіпертензії, пов'язаної зі стенозом ниркових артерій або поразкою паренхіми однієї нирки, досліджують активність реніну в крові, взятій безпосередньо з обох ниркових вен. Якщо абсолютна активність гормону в крові ниркових вен підвищена або у венозній крові ураженої нирки активність реніну більш ніж у 1,5 раза порівняно зі здоровим органом, то можна говорити про стеноз ниркової артерії, який порушує функцію нирки. Даний набір вимірює активність реніну концентрації ангіотензину-I на одиницю об'єму ЕДТА-плазми в одиницю часу (нг/млхч). Перед початком аналізу до зразка додається антипротеазний інгібітор для запобігання руйнуванню ангіотензину-I. Проба ділиться на два зразки, які інкубуються за різних температур: 37оС і при 0-4°C (крижана лазня), що дозволяє реніну плазми синтезувати ангіотензин-I при 37оС в умовах контрольованого pH. Далі концентрація ангіотензину-І визначається конкурентним імуноферментним методом із загальним часом інкубацій менше 2 годин.
Забір здійснюється вранці, натщесерце, після 8 - 12 годинного нічного періоду голодування. Якщо у пацієнта немає можливості прийти в лабораторію вранці, кров слід здавати після 6 годин голодування, виключивши в ранковому прийомі їжі жири.
Бажано за 1 - 2 дні до обстеження виключити з раціону жирне, смажене і алкоголь. Допускається пити чисту негазовану воду. Пам'ятайте! Сік, чай, кава, тим більше з цукром - теж їжа!!!
Виключити прийом ліків (за 48 годин до дослідження за попереднім погодженням з лікарем стероїдних і тиреоїдних гормонів).
Виключити фізичне навантаження та емоційне перенапруження за 24 години до забору.
Виключити вживання табаку (за 1-3 години).
При контролі лабораторних показників в динаміці рекомендовано проводити повторні дослідження в однакових умовах, в одній лабораторії, здавати кров в однаковий час доби тощо. Час (період) забору визначає лікар. Не дотримання часу забору може вплинути на достовірність результатів.
БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПЕРЕД ЗАБОРОМ:
- Заспокоїтися
- Посидіти (не менше 5 хвилин)
- Проінформувати сестру медичну про наявність в пацієнта cyдoм, збудження, гемофілії (пopyшeння згортання, якщо відомо)
ПІСЛЯ ЗАБОРУ КРОВІ:
Тримати руку в зігнутому положенні не менше 15 хвилин!
ПАМ'ЯТАЙТЕ! Не дотримання цих простих правил суттєво вплине на якість результату аналізу та спричине небажані наслідки, такі, як синці та гематоми у місці проведення маніпуляцій.
ВАЖЛИВО! За дотримання правил підготовки до процедури забору крові відповідальність покладена на пацієнта!
Увага! Референсні значення рівня реніну (пряме визначення) для педіатричного віку не встановлені. Метод-залежні референсні значення для дітей віком до 14 років не валідовані.
Підвищення значень:
- З наступним вторинним альдостеронізмом:
- гіпертонічні стани (злоякісна або важка гіпертонія, одностороннє ураження нирки з тяжкою або злоякісною гіпертонією, форми гіпертонії з високим реніном, паренхіматозні ураження нирок, ренін-секретуючі пухлини, феохромоцитома). При гіпертоніях, спричинених пероральними контрацептивами, активність ренін-ангіотензинової системи підвищена за рахунок стимуляції синтезу субстрату реніну – ангіотензиногену, мас-концентрація реніну, виміряного прямим методом, при цьому не змінюється;
- набряклі нормотензивні стани (цироз, гепатит, нефроз, застійна серцева недостатність);
- гіпокаліємічні нормотензивні стани (гіперплазія юкстагломерулярних клітин – синдром Барттера, інші нефропатії із втратою натрію або калію, аліментарні розлади із втратою електролітів).
- Без вторинного альдостеронізму:
- адренокортикальна недостатність;
- стани з нестачею калію (аліментарні).Клінічні лікарські інтерференції: каптоприл, хлорпропамід, діазоксид, еналаприл, гуанетидин (у пацієнтів, позбавлених натрію), гідралазин, лізиноприл, міноксидил, ніфедипін (юні пацієнти), нітропрусид, естрогени пероральні контрацепіни контрацептивами підвищена за рахунок стимуляції синтезу субстрату реніну – ангіотензиногену, мас-концентрація реніну, виміряного прямим методом, при цьому не змінюється), сечогінні, що зберігають калій (амілорид, спіронолактон, триамтерен тощо), тіазидні сечогінні (бендрофлюметіазид, хлорталідон).
Зниження значень:
- Із захворюванням кори надниркових залоз:
- гіпертонічні стани (первинний альдостеронізм, викликаний аденомою надниркових залоз, псевдопервинний або ідіопатичний альдостеронізм - зазвичай двостороння гіперплазія кори надниркових залоз, альдостеронізм з придушенням глюкокортикоїдів, рак надниркових залоз надлишкових мінералокортикоїдів.
- Без захворювання кори надниркових залоз:
- гіпертонічні стани (есенціальна гіпертонія при низькій активності реніну; у окремих пацієнтів з паренхіматозними захворюваннями нирок; синдром Ліддла – псевдогіперальдостеронізм; прийом усередину лакриці (солодки) або мінералокортикоїдів);
- нормотензивні стани (паренхіматозні захворювання нирок, автономний розлад при гіпотонії, пов'язаній із зміною становища тіла, пацієнти з віддаленою ниркою, адренергічна лікарська блокада, гіперкаліємія).Лікарські клінічні інтерференції: бета-адренергічні блокатори (наприклад, пропранолол), ангіотензин (при внутрішньовенному введенні) аспірин, карбеноксолон, клонідин, дезоксикортикостерон, гуанетидин (у пацієнтів з нормальним вмістом натрію), індометацин, лакриця, метилдопа, введення калію, празозин, резерпін.