Виявлення Хламідії трахоматіс (Chlamydia trachomatis) кількісне визначення, сеча

Показання до призначення аналізу:

• гостра фаза захворювання;
• встановлення етіології хронічного інфекційного процесу урогенітального тракту, у т. ч. його верхніх відділів, можливість виявити поодинокі молекули ДНК клітини хламідій, які не виявляються іншими методами;
• вагітність із обтяженим акушерським анамнезом;
• безпліддя;
• контроль ефективності терапії (не раніше ніж через місяць після закінчення прийому антибактеріальних препаратів);
• профілактичні скринінгові дослідження (для виключення ймовірності безсимптомного перебігу інфекції).

Якісне визначення ДНК Chlamydia trachomatis методом ПЛР.

Хламідіоз - бактеріальне інфекційне захворювання системного характеру з переважно підгострою або хронічною течією. Характеризується ураженням епітелію слизових оболонок (статевих органів, очей, органів дихальної системи).

Інфекція передається статевим, контактно-побутовим шляхом. Групу ризику складають особи, які практикують безладні статеві зв'язки та члени сімей (особливо діти), інфікованих хламідіозом. Розміри елементарних тілець С. trachomatis дуже малі – 0,2-0,4 мкм. Це зумовлює неповний захист статевих партнерів механічними засобами контрацепції.

Chlamydia trachomatis існує у двох формах: інфекційної (елементарне тільце) – метаболічно слабоактивної, пристосованої до існування у позаклітинному середовищі, та вегетативної (ретикулярне тільце) – внутрішньоклітинної форми, метаболічно активної, що утворюється при розмноженні хламідій. В результаті поділу ретикулярних тілець всередині цитоплазматичної вакуолі та їх перетворення на елементарні тільця формується до 1000 нових елементарних тілець. Цикл розвитку завершується як правило, загибеллю епітеліальної клітини та виходом з неї нових елементарних тілець. За певних умов (особливості імунітету, неадекватна терапія антибіотиками) відбувається затримка дозрівання ретикулярних тілець та їх перетворення на елементарні тільця, що призводить до зниження експресії основних антигенів Chlamydia trachomatis, зменшення імунної відповіді та зміни чутливості до антибіотиків. Виникає персистуюча інфекція. Реактивація персистуючої інфекції може статися під впливом зміни імунного чи гормонального статусу, травми, операції, стресу.

Інтоксикація для хламідійної інфекції не є характерною. Результатом запального процесу при хламідіозі є потовщення ураженої слизової оболонки, метаплазія епітеліоцитів у багатошаровий плоский епітелій з подальшим розростанням рубцевої сполучної тканини. Останнє, як вважають, є однією з основних причин вторинної безплідності у чоловіків та жінок внаслідок інфекційного процесу хламідійної етіології. Системний характер уражень (у тому числі при синдромі Рейтера) має аутоімунний характер і не пов'язаний із бактеріємією. Клінічна картина інфекції, як правило, не є специфічною. Маніфестні форми хламідіозу у чоловіків можуть протікати у вигляді уретриту, проктиту, кон'юнктивіту, фарингіту. У жінок – уретриту, цервіциту, проктиту, кон'юнктивіту, венеричної лімфогранульоми. У дітей – кон'юнктивіту, пневмонії, отиту, бронхіоліту.

Найбільші діагностичні проблеми становлять безсимптомні форми. Значні терапевтичні проблеми пов'язані з ускладненнями хламідіозу. Це можуть бути: сальпінгіт, ендометрит, позаматкова вагітність, безпліддя; післяпологовий ендометрит, передчасні пологи, невиношування вагітності, мертвіння, пухлини урогенітального тракту – у жінок; епідидиміт, простатит, синдром Рейтера, безпліддя.

Серологічні методи (визначення антитіл до антигенів Chlamydia trachomatis) та виявлення ДНК збудника методом ПЛР широко використовуються в діагностиці та контролі терапії хламідіозу.