Функціональна рентгенографія хребта (діагностика сколіозу)

Це рентгенологічне дослідження хребта, під час якого знімки виконують у різних положеннях тіла або з функціональними пробами. Процедура дозволяє оцінити не тільки ступінь викривлення, а й рухливість та гнучкість сколіотичної дуги, тобто визначити, наскільки деформація змінюється при зміні пози.

Залежно від клінічного завдання знімкування можуть проводити стоячи та лежачи, а також при максимальних нахилах тулуба вправо й вліво. Порівняння отриманих кадрів допомагає лікарю з'ясувати особливості патології та оцінити можливість її корекції.

Навіщо потрібна функціональна рентгенографія при сколіозі

Звичайна діагностика показує стан опорно-рухового апарату у статиці. Функціональне ж обстеження дає додаткову інформацію про те, як поводиться сколіотична дуга при зменшенні навантаження або під час рухів.

Дослідження дозволяє:

• оцінити мобільність дуги — визначити, чи є викривлення гнучким або фіксованим (ригідним);
• відрізнити структурну деформацію від нефіксованих порушень постави;
• з'ясувати ступінь можливої корекції при зміні положення тіла;
• отримати додаткові дані для вибору тактики лікування — консервативного або хірургічного;
• оцінити гнучкість окремих ділянок у разі планування операції.

Як проводиться обстеження

Функціональна рентгенографія може включати декілька знімків у різних проекціях. Конкретний перелік проб визначає лікар залежно від мети діагностики.

• Рентгенографія стоячи. Дозволяє оцінити деформацію в умовах природного осьового навантаження на хребет.
• Рентгенографія лежачи. Виконується для спостереження за тим, як змінюється дуга при розвантаженні. Порівняння цих даних із результатами стоячи допомагає визначити ступінь пасивної корекції.
• Тести з нахилами. За показаннями виконують кадри при максимальному відхиленні тулуба вправо та вліво, що показує гнучкість сколіотичної дуги та її здатність до вирівнювання.

Вимірювання кута Cobb

Кут Cobb (Кобба) — один з основних показників, за яким оцінюють вираженість сколіотичної деформації хребта. Для його визначення на рентгенограмі обирають крайні хребці сколіотичної дуги та проводять лінії вздовж їхніх замикальних пластинок. Утворений між ними кут характеризує величину викривлення.

Під час функціональної рентгенографії кут Cobb можуть вимірювати на знімках, виконаних стоячи, лежачи та при максимальних нахилах тулуба. Порівняння отриманих значень показує, наскільки змінюється сколіотична дуга в різних положеннях, і допомагає оцінити її гнучкість — визначити, чи є деформація більш мобільною або ригідною. Ці дані враховують при виборі тактики лікування, зокрема при плануванні корсетотерапії або, за відповідними показаннями, хірургічної корекції.

Функціональна рентгенографія при сколіозі дозволяє детальніше оцінити особливості деформації хребта та ступінь її рухливості. Отримані дані допомагають лікарю визначити характер викривлення, оцінити можливості його корекції та обрати найбільш доцільну тактику подальшого спостереження або лікування.