АТ до фосфоліпідів IgG і IgM

Показання до призначення аналізу:

• рецидивні тромбози судин, тромбоемболії;
• тромбцитопенія;
• звичне невиношування вагітності (в/в загибель плода, викидні, прееклампсія);
• хибнопозитивна реакція Вассермана;
• колагенози (системний червоний вовчак, вузликовий періартеріїт).

Важливим є діагностичний критерій антифосфоліпідного синдрому (АФС).

Антитіла до фосфоліпідів (АФЛ) – це аутоімунні, або аутоантитіла класу IgG та IgM, дія яких спрямована проти основних компонентів клітинних мембран – фосфоліпідів і, відповідно, проти власних клітин та тканин організму. Фосфоліпіди можуть бути негативно зарядженими (фосфатидилсерин, кардіоліпін), позитивно зарядженими (фосфатидилінозитол і фосфатидилова кислота), нейтральними (фосфатидилхолін). Клітинні мембрани відіграють важливу роль ініціації процесів згортання крові. З аніонних (негативно заряджених) АФЛ фосфатидилсерин є найбільш антигенним. Фосфатидилсерин знаходиться на внутрішній поверхні тромбоцитів і клітинних мембран. ендотелію судин. При активації клітин фосфатидилсерин переміщається на поверхню клітини та бере участь у формуванні кров'яного згустку (тромбу), входить до протромбіназного комплексу та відіграє фізіологічну роль у коагуляції. Антитіла до фосфоліпідів (АФЛ) порушують нормальне функціонування ендотелію кровоносних судин, викликаючи васкулопатії (звуження судин) та утворення судинних тромбів. Взаємодія АФЛ з фосфоліпідами є складним феноменом, у реалізації якого важливу роль відіграють так звані кофактори. Один з них - бета-2-глікопротеїн, присутній у нормальній плазмі та циркулює в асоціації з ліпопротеїнами (аполіпопротеїн Н). Він має природну антикоагулянтну активність. При АФС антифосфоліпідні антитіла зв'язуються ендотелієм судин у присутності бета-2-глікопротеїну, стимулюють синтез фактора Віллебранда, індукують активність тканинного фактора ендотеліальними клітинами, стимулюють процес гемокоагуляції.

Високий рівень антифосфоліпідних антитіл характерний для антифосфоліпідного синдрому (АФС), при якому уражаються судини серця, головного мозку, нирок, печінки, надниркових залоз. У чоловіків високий титр антитіл до фосфоліпідів часто супроводжується ризиком розвитку тромбозу вен, інфаркту міокарда, а у жінок – повторними викиднями (частіше у 2 та 3 семестрі вагітності). Антитіла до фосфоліпідів клітин ендотелію судин порушують рівновагу між згортаючою та протизгортаючою системами у бік утворення тромбів. Подібні зміни мікроциркуляції при вагітності можуть призводити до порушення кровообігу також і в області плаценти і навіть відторгнення плода. Крім того, АФС може супроводжуватись порушенням мозкового кровообігу з розвитком інсульту, неврологічною патологією, ураженням шкіри (сітчасте ліведо, шкірні виразки).

Частота виявлення антитіл до фосфоліпідів у здорових людей становить 2-4%, частіше похилого віку, ніж молодого віку.