anti-Chlamydia trachomatis IgG

Показання до призначення аналізу:

• безпліддя;
• невиношування вагітності;
• уретрит;
• цервіцит (у тому числі, що виник під час вагітності);
• сальпінгіт;
• ендометрит;
• проктит;
• простатит;
• епідідіміт;
• позаматкова вагітність;
• мертвонародження;
• незахищені статеві контакти;
• синдром Рейтера;
• часта зміна статевих партнерів;
• ректальні стриктури;
• кон'юнктивіт;
• пневмонії у дітей або осіб зі зниженим імунітетом;
• фарингіт;
• бронхіоліт у дітей.

Антитіла класу G до видоспецифічного антигену Chlamydia trachomatis. Маркер перенесеної або поточної інфекції.

Функції. З'являються через 15-20 днів після впровадження в організм Chlamydia trachomatis. Тривало циркулюючі IgG вказують на перенесену хламідійну інфекцію. Це специфічні, високоактивні антитіла, однак стійкого імунітету проти хламідій вони не забезпечують. IgG зберігаються протягом декількох років, іноді навіть довічно. Титр IgG знижується при лікуванні і затихання процесу, при реактивації титр наростає, іноді в чотири рази.

Особливості інфекції. Хламідіоз - бактеріальне інфекційне захворювання системного характеру з переважно підгострим або хронічним перебігом. Характеризується ураженням епітелію слизових оболонок (статевих органів, очей, органів дихальної системи). Інфекція передається статевим, контактно-побутовим шляхом. Групу ризику складають особи, практикуючі безладні статеві зв'язки і члени сімей (особливо діти) інфікованих хламідіозом. Розміри елементарних тілець С. trachomatis дуже малі - 0,2-0,4 мкм. Це обумовлює неповний захист статевих партнерів механічними засобами контрацепції. Chlamydia trachomatis існує в двох формах: інфекційної (елементарне тільце) - метаболічно слабоактивними, пристосованої до існування в позаклітинному середовищі, і вегетативної (ретикулярное тільце) - внутрішньоклітинної формі, метаболічно активної, що утворюється при розмноженні хламідій. В результаті розподілу ретикулярних тілець всередині цитоплазматичної вакуолі і їх перетворення в елементарні тільця формується до 1000 нових елементарних тілець. Цикл розвитку завершується як правило, загибеллю епітеліальної клітини і виходом з неї нових елементарних тілець. При певних умовах (особливо імунітету, неадекватна терапія антибіотиками) відбувається затримка дозрівання ретикулярних тілець і їх перетворення в елементарні тільця, що призводить до зниження експресії основних антигенів Chlamydia trachomatis, зменшення імунної відповіді і зміни чутливості до антибіотиків. Виникає персистуюча інфекція. Реактивація персистуючої інфекції може відбутися під дією зміни імунного або гормонального статусу, травми, операції, стресу. Інтоксикація для хламідійної інфекції не характерна. Результатом запального процесу при хламідіозі є потовщення ураженої слизової оболонки, метаплазія епітеліоцитів в багатошаровий плоский епітелій з подальшим розростанням рубцевої сполучної тканини. Останнє, як вважають, є однією з основних причин вторинного безпліддя у чоловіків і жінок в результаті інфекційного процесу хламідійної етіології. Системний характер уражень (в тому числі при синдромі Рейтера) має аутоімунний характер і не пов'язаний з бактеріємією. Клінічна картина інфекції, в більшості випадків, не є специфічною. Маніфестні форми хламідіозу у чоловіків можуть протікати у вигляді уретриту, проктиту, конюнктівіта, фарингіту. У жінок - уретриту, цервіциту, проктиту, кон'юнктивіту, венеричною лімфогранульома. У дітей - кон'юнктивіту, пневмонії, отиту, Найбільші діагностичні труднощі представляють безсимптомні форми. Значні терапевтичні проблеми пов'язані з ускладненнями хламідіозу. Це можуть бути: сальпінгіт, ендометрит, позаматкова вагітність, безпліддя; післяродовий ендометрит, передчасні пологи, невиношування вагітності, мертвонародження, пухлини урогенітального тракту - у жінок; епідидиміт, простатит, синдром Рейтера, безпліддя, ректальні стриктури - у чоловіків.