ПСА (простат-специфічний антиген) вільний

Показання до призначення аналізу:

• моніторинг перебігу захворювання, доклінічна діагностика метастазування та оцінка ефективності терапії карциноми простати, що проводиться;
• моніторинг стану пацієнтів з гіпертрофією простати, з метою якомога більш раннього виявлення карциноми простати;
• скринінгове обстеження чоловіків віком від 50 років, виявлення динаміки рівня простатичного специфічного антигену.

Фізіологічний екскреторний препарат передміхурової залози.

Глікопротеїн із молекулярною масою 34 000Так. Має ензимну (протеазну) активність, зменшуючи в'язкість сперми. Міститься в цитоплазмі епітеліальних клітин проток простати.

ПСА виявляється в тканині нормальної простати, аденомі та метастазах раку простати, простатичному соку та насіннєвій плазмі, але не присутній в інших нормальних або пухлинних тканинах людини. Період напіврозпаду становить 4 доби.

У сироватці крові простатспецифічний антиген міститься у двох формах – вільної та пов'язаної з різними антипротеазами. Зміст вільної форми (f-PSA) становить близько 10% від загальної кількості ПСА.

Більшість ПСА (90%) пов'язані з альфа1-антихимотрипсином і доступна для лабораторного визначення. Невелика частина антигену простати пов'язана з альфа 2-макроглобуліном і недоступна для дослідження звичайними методами, оскільки молекула ПСА знаходиться всередині комплексу. Вільна та пов'язана фракції складають загальний ПСА.

Зміст загального ПСА в нормі збільшується з віком, однак не повинен перевищувати 4 нг/мл.Для уточнення діагнозу у разі підозри на рак простати роблять розрахунок співвідношення вільної та загальної фракції ПСА:

Вільний ПСА х 100%

Загальний ПСА

Вимірювання вільного ПСА та визначення співвідношення «вільний ПСА/загальний ПСА» особливо важливе у разі невеликого підвищення загального ПСА в межах від 4,0 до 10,0 нг/мл, у концентраціях, близьких до верхньої межі референсних значень. При доброякісній гіперплазії простати співвідношення вільної фракції та загального імунореактивного простатспецифічного антигену становить понад 15%.

Наростаючі або стійко підвищені концентрації ПСА, які визначаються під час спостереження за хворим, свідчать про пухлинний ріст та неефективність терапії або хірургічного втручання. Навпаки, зниження величин ПСА, що визначається під час спостереження за хворим, свідчить про позитивний терапевтичний ефект.

Значення загального ПСА вище 30 нг/мл зазвичай свідчить про наявність злоякісного новоутворення. У хворих з вираженим раком простати та метастазами відмічена концентрація 1000 нг/мл і вище.

При моніторингу лікування більш доцільно зіставляти концентрацію ПСА з попередніми показаннями концентрації у сироватці пацієнта, а не з референсними значеннями.

Дослідження змісту вільного ПСА призначається додатково до визначення загального ПСА у разі потреби розрахувати співвідношення фракції вільного та загального ПСА.