Загальний аналіз сечі

Перед збиранням сечі необхідно провести гігієну зовнішніх статевих органів. Жінкам не рекомендується складати аналіз сечі під час менструації. За наявності менструації необхідно піхву закрити тампоном. Зібрати приблизно 50 мл ранкової сечі контейнер. Для правильного проведення дослідження при першому ранковому сечовипусканні невелику кількість сечі (перші 1-2 с) випустити в унітаз, а потім, не перериваючи сечовипускання, підставити контейнер для збору сечі, який зібрати приблизно 50-100 мл сечі. Потім щільно закрутити ємність кришкою і доставити сечу в медичну філію "Діасервіс".

Колір сечі. У нормі пігмент сечі урохром надає сечі жовтого забарвлення різних відтінків залежно від ступеня насичення ним сечі. Іноді може змінюватися тільки колір осаду: наприклад, при надлишку уратів осад має коричневий колір, сечової кислоти - жовтий, фосфатів - білуватий.

Підвищення інтенсивності забарвлення – наслідок втрат рідин організмом: набряки, блювання, пронос.

Зміна кольору сечі може бути результатом виділення фарбуючих сполук, що утворюються в ході органічних змін або під впливом компонентів раціону харчування, ліків, контрастних засобів.

Прозорість сечі. Референсні значення - повна.

Помутніння сечі може бути результатом наявності в сечі еритроцитів, лейкоцитів, епітелію, бактерій, жирових крапель, випадання в осад солей (уратів, фосфатів, оксалатів) і залежить від концентрації солей, рН та температури зберігання сечі (низька температура сприяє випаданню солей в осад). При тривалому стоянні сеча може стати каламутною через розмноження бактерій. У нормі невелика каламутність може бути зумовлена епітелієм та слизом.

Відносна щільність (питома вага) сечі залежить від кількості виділених органічних сполук (сечовини, сечової кислоти, солей) та електролітів - Cl, Na та К, а також від кількості води, що виділяється. Чим вище діурез, тим менша відносна щільність сечі. Наявність білка і особливо глюкози викликає підвищення частки сечі. Зниження концентраційної функції нирок при нирковій недостатності призводить до зниження частки (гіпостенурія). Повна втрата концентраційної функції призводить до вирівнювання осмотичного тиску плазми та сечі, цей стан називається ізостенурією.

Референсні значення (за всіма віками): 1003 – 1035 г/л.

Підвищення відносної щільності(гіперстенурія):

• глюкоза у сечі при неконтрольованому цукровому діабеті;
• білок у сечі (протеїнурія) при гломерулонефриті, нефротичному синдромі;
• ліки та (або) їх метаболіти в сечі;
• внутрішньовенне вливання манітолу, декстрану або рентгеноконтрастних засобів;
• мале вживання рідини;
• великі втрати рідини (блювання, пронос);
• токсикоз вагітних;
• олігурія.

Зниження відносної щільності:

• нецукровий діабет (нефрогенний, центральний чи ідіопатичний);
• хронічна ниркова недостатність;
• гостре ураження ниркових канальців;
• поліурія (в результаті прийому сечогінних, рясного пиття).

рН сечі. Свіжа сеча здорових людей може мати різну реакцію (рН від 45 до 8), зазвичай реакція сечі слабокисла (рН між 5 і 6). Коливання рН сечі обумовлені складом харчування: м'ясна дієта зумовлює кислу реакцію сечі, переважання рослинної та молочної їжі веде до залужування сечі. Зміна рН сечі відповідає рН крові; при ацидозах сеча має кислу реакцію, при алкалозах – лужну. Іноді відбувається розбіжність цих показників.

При хронічних ураженнях канальців нирок (тубулопатії) у крові спостерігається гіперхлорний ацидоз, а реакція сечі лужна, що пов'язано з порушенням синтезу кислоти та аміаку у зв'язку з ураженням канальців. Бактеріальне розкладання сечовини в сечоводах або зберігання сечі при кімнатній температурі призводять до залужування сечі. Реакція сечі впливає на характер солеутворення при сечокам'яній хворобі: при рН нижче 5,5 частіше утворюються сечокислі, при рН від 5,5 до 6,0 оксалатні, при рН вище 7,0 фосфатні камені.

Референсні значення:

• 0 – 1 міс. - 5,0 - 7,0;
• 1 міс. - 120 років - 4,5 - 8,0

Підвищення:

• метаболічний та дихальний алкалоз;
• хронічна ниркова недостатність;
• нирковий канальцевий ацидоз (тип І та ІІ);
• гіперкаліємія;
• первинна та вторинна гіперфункція паращитовидної залози;
• інгібітори вуглецевої ангідрази;
• дієта з великим вмістом фруктів та овочів;
• тривале блювання;
• інфекції сечовидільної системи, спричинені мікроорганізмами, що розщеплюють сечовину;
• введення деяких лікарських препаратів (адреналіну, нікотинаміду, бікарбонатів);
• новоутворення органів сечостатевої системи.

Зниження:

• метаболічний та дихальний ацидоз;
• гіпокаліємія;
• зневоднення;
• голодування;
• цукровий діабет;
• туберкульоз;
• лихоманка;
• виражена діарея;
• прийом лікарських засобів: аскорбінової кислоти, кортикотропіну, метіоніну;
• дієта з високим вмістом м'ясного білка, журавлини.

Білок у сечі (протеїнурія). Білок у сечі – одна з найбільш діагностично важливих лабораторних ознак патології нирок. Невелика кількість білка в сечі (фізіологічна протеїнурія) може бути і у здорових людей, але виділення білка із сечею не перевищує в нормі 0,080 г/добу у спокої та 0,250 г/добу при інтенсивних фізичних навантаженнях, після довгої ходьби (маршева протеїнурія). Білок у сечі може виявлятися у здорових людей при сильних емоційних переживаннях, переохолодженні. У підлітків зустрічається ортостатична протеїнурія (у вертикальному положенні тіла).

Через мембрану ниркових клубочків у нормі більшість білків не проходить, що пояснюється великим розміром білкових молекул, і навіть їх зарядом і будовою. При мінімальних ушкодженнях у клубочках нирок спостерігається насамперед втрата низькомолекулярних білків (переважно альбуміну), тому за великої втрати білка часто розвивається гіпоальбумінемія. При більш виражених патологічних змін у сечу потрапляють і більші білкові молекули. Епітелій канальців нирок фізіологічно секретує кілька білка (білок Тамм-Хорсфалля). Частина білків сечі може надходити з сечостатевого тракту (сечовід, сечовий міхур, сечівник) - вміст цих білків у сечі різко підвищується при інфекціях, запаленні або пухлинах сечостатевого тракту. Протеїнурія (поява в сечі білка у підвищеній кількості) може бути преренальною (пов'язаною з посиленим розпадом тканин або появою в плазмі патологічних білків), ренальною (обумовленою патологією нирок) та постренальною (пов'язаною з патологією сечовивідних шляхів). Поява у сечі білка є частим неспецифічним симптомом патології нирок. При ренальній протеїнурії білок виявляється як у денній, так і нічній сечі. За механізмами виникнення ренальної протеїнурії розрізняють клубочкову та канальцеву протеїнурію. Клубочкова протеїнурія пов'язана з патологічною зміною бар'єрної функції мембран ниркових клубочків. Масивна втрата білка із сечею (> 3 г/л) завжди пов'язана з клубочковою протеїнурією. Канальцева протеїнурія обумовлена порушенням реабсорбції білка при патології проксимальних канальців.

Референсні значення: <0,140 г/л.

Наявність білка в сечі (протеїнурія):

• нефротичний синдром;
• діабетична нефропатія;
• гломерулонефрит;
• нефросклероз;
• порушена абсорбція в ниркових канальцях (синдром Фанконі, отруєння важкими металами, саркоїдоз, серповидноклітинна патологія);
• мієломна хвороба (білок Бенс-Джонса в сечі) та інші парапротеїнемії;
• порушення ниркової гемодинаміки при серцевій недостатності, лихоманці;
• злоякісні пухлини сечових шляхів;
• цистит, уретрит та інші інфекції сечовивідних шляхів.

Глюкоза у сечі. Глюкоза в сечі в нормі відсутня або виявляється в мінімальній кількості, до 0,8 ммоль/л, тому що у здорових людей вся глюкоза крові після фільтрації через мембрану ниркових клубочків повністю всмоктується назад у канальцях. При концентрації глюкози в крові більше 10 ммоль/л – перевищенні ниркового порога (максимальної здатності нирок до зворотного всмоктування глюкози) або при зниженні ниркового порога (ураження ниркових канальців) глюкоза з'являється у сечі – спостерігається глюкозурія.

Виявлення глюкози у сечі має значення для діагностики цукрового діабету, а також моніторингу (і самоконтролю) антидіабетичної терапії.

Референсні значення: 0 – 1,6.

 «СМ.КОММ»:

• < 1,7 – заперечують;
• 1,7 – 2,8 – сліди;
• > 2,8 – значне підвищення концентрації глюкози у сечі.

Підвищення рівня (глюкозурія):

• цукровий діабет;
• гострий панкреатит;
• гіпертиреоїдизм;
• нирковий діабет;
• стероїдний діабет (прийом анаболіків у діабетиків);
• отруєння морфіном, стрихніном, фосфором;
• демпінг-синдром;
• синдром Кушінга;
• інфаркт міокарда;
• феохромоцитома;
• велика травма;
• опіки;
• тубулоінтерстиціальні ураження нирок;
• вагітність;
• прийом великої кількості вуглеводів.

Білірубін у сечі. Білірубін – основний кінцевий метаболіт порфіринів, що виділяється з організму. У крові вільний (некон'югований) білірубін у плазмі транспортується альбуміном, у цьому виді він не фільтрується у ниркових клубочках.У печінці білірубін з'єднується з глюкуроновою кислотою (утворюється кон'югована, розчинна у воді форма білірубіну) і в цьому виді він виділяється з жовчю в шлунково-кишковий тракт. При підвищенні в крові концентрації кон'югованого білірубіну він починає виділятися нирками і виявлятися в сечі. Сеча здорових людей містить мінімальні, невизначені кількості білірубіну. Білірубінурія спостерігається головним чином при ураженні паренхіми печінки або механічному утрудненні відтоку жовчі. При гемолітичній жовтяниці реакція сечі на білірубін буває негативна.

Референсні значення: отрицательно.

Виявлення білірубіну в сечі:

• механічна жовтяниця;
• вірусний гепатит;
• цироз печінки;
• метастази новоутворень у печінку.

Уробіліноген у сечі. Уробіліноген і стеркобіліноген утворюються в кишечнику з білірубіну, що виділився з жовчю. Уробіліноген реабсорбується в товстій кишці і через систему ворітної вени знову надходить у печінку, а потім знову разом з жовчю виводиться. Невелика частина цієї фракції надходить у периферичний кровотік і виводиться із сечею. У нормі у сечі здорової людини уробіліноген визначається у слідових кількостях - виділення його із сечею за добу не перевищує 10 мкмоль (6 мг). При стоянні сечі уробіліноген перетворюється на уробилін.

Референсні значення: 0 – 17.

Підвищене виділення уробіліногену із сечею:

• підвищення катаболізму гемоглобіну: гемолітична анемія, внутрішньосудинний гемоліз (переливання несумісної крові, інфекції, сепсис), перніціозна анемія, поліцитемія, розсмоктування масивних гематом;
• збільшення освіти уробіліногену в шлунково-кишковому тракті: ентероколіт, ілеїт, обструкція кишечника, збільшення освіти та реабсорбції уробіліногену при інфекції біліарної системи (холангіти);
• підвищення уробіліногену при порушенні функції печінки: вірусний гепатит (за винятком тяжких форм);
• хронічний гепатит та цироз печінки;
• токсичне ураження: алкогольне, органічними сполуками, токсинами при інфекціях, сепсисі;
• вторинна печінкова недостатність: після інфаркту міокарда, серцева та циркуляторна недостатність, пухлини печінки;
• підвищення уробіліногену при шунтуванні печінки: цироз печінки з портальною гіпертензією, тромбоз, обструкція ниркової вени.

Кетонові тіла у сечі (кетонурія). Кетонові тіла (ацетон, ацетооцтова та бета-оксимасляна кислоти) утворюються в результаті посиленого катаболізму жирних кислот. Визначення кетонових тіл є важливим у розпізнаванні метаболічної декомпенсації при цукровому діабеті. Інсулінзалежний ювенільний діабет часто вперше діагностується за появою кетонових тіл у сечі. При неадекватній терапії інсуліном прогресує кетоацидоз. Виникаючі при цьому гіперглікемія та гіперосмолярність призводять до дегідратації, порушення балансу електролітів, кетоацидозу. Ці зміни викликають порушення функції ЦНС і ведуть до гіперглікемічної коми.

Референсні значення: 0 – 0,4.

"СМ.КОММ."

• < 0,5 - заперечують;
• 0,5 – 0,9 – сліди;
• > 0,9 – покладе.

Виявлення кетонових тіл у сечі (кетонурія):

• цукровий діабет (декомпенсований – діабетичний кетоацидоз);
• прекоматозний стан, церебральна (гіперглікемічна) кома;
• тривале голодування (повна відмова від їжі чи дієта, спрямовану зниження маси тіла);
• важка лихоманка;
• алкогольна інтоксикація;
• гіперінсулінізм;
• гіперкатехоламінемія;
• отруєння ізопропранололом;
• еклампсія;
• глікогеноз I, II, IV типів;
• Нестача вуглеводів у раціоні.

Нітрити у сечі. Нітрити у нормальній сечі відсутні. У сечі вони утворюються з нітратів харчового походження під впливом бактерій, якщо сеча щонайменше 4 год перебувала у сечовому міхурі. Виявлення нітритів у сечі (позитивний результат тесту) говорить про інфікування сечового тракту. Проте негативний результат який завжди виключає бактеріурію. Інфікування сечового тракту варіює у різних популяціях, залежить від віку та статі.

Підвищений ризик асимптоматичних інфекцій сечового тракту та хронічного пієлонефриту за інших рівних умов більше схильні: дівчата та жінки; люди похилого віку (старші 70 років); чоловіки з аденомою простати; хворі на діабет; хворі на подагру; хворі після урологічних операцій або інструментальних процедур сечового тракту.

Референсні значення: негативно.

Гемоглобін у сечі. Гемоглобін у нормальній сечі відсутній. Позитивний результат тесту відображає наявність вільного гемоглобіну або міоглобіну в сечі. Це результат внутрішньосудинного, внутрішньониркового, сечового гемолізу еритроцитів з виходом гемоглобіну, або ушкодження та некрозу м'язів, що супроводжується підвищенням рівня міоглобіну в плазмі. Відрізнити гемоглобінурію від міоглобінурії досить складно, іноді міоглобінурію приймають за гемоглобінурію.

Референсні значення: негативно.

Наявність гемоглобіну в сечі:

• важка гемолітична анемія;
• важкі отруєння, наприклад, сульфаніламідами, фенолом, аніліном, отруйними грибами;
• сепсис;
• опіки.

Наявність міоглобіну в сечі:

• ушкодження м'язів;
• важке фізичне навантаження, включаючи спортивні тренування;
• інфаркт міокарда;
• прогресуючі міопатії;
• рабдоміоліз.

Мікроскопія осаду сечі. Мікроскопія компонентів сечі проводиться в осаді після центрифугування 10 мл сечі. Осад складається з твердих частинок, суспендованих у сечі: клітин, циліндрів, утворених білком (з включеннями або без них), кристалів або аморфних відкладень хімічних речовин.

Еритроцити у сечі. Еритроцити (формні елементи крові) потрапляють у сечу із крові. Фізіологічна еритроцитурія становить до 2 еритроцитів/мкл сечі. Вона не впливає на колір сечі. При дослідженні необхідно унеможливити забруднення сечі кров'ю в результаті менструацій! Гематурія (поява еритроцитів, інших формених елементів, а також гемоглобіну та ін компонентів крові в сечі) може бути обумовлена кровотечею в будь-якій точці сечової системи. Основна причина збільшення вмісту еритроцитів у сечі – ниркові або урологічні захворювання та геморагічні діатези.

Референсні значення: <2 у полі зору.

Еритроцити в сечі – перевищення референсних значень:

• камені сечовивідних шляхів;
• пухлини сечостатевої системи;
• гломерулонефрит;
• пієлонефрит;
• геморагічні діатези (при непереносимості антикоагулянтної терапії, гемофіліях, порушенні згортання, тромбоцитопеніях, тромбоцитопатіях);
• інфекції сечового тракту (цистит, урогенітальний туберкульоз);
• травма нирок;
• артеріальна гіпертензія із залученням ниркових судин;
• системний червоний вовчак (люпус-нефрит);
• отруєння похідними бензолу, аніліну, зміїною отрутою, отруйними грибами;
• неадекватна терапія антикоагулянтами.

Лейкоцити у сечі. Підвищена кількість лейкоцитів у сечі (лейкоцитурія) – симптом запалення нирок та/або нижніх відділів сечового тракту. При хронічному запаленні лейкоцитурія є більш надійним тестом, ніж бактеріурія, яка часто не визначається. При дуже велику кількість лейкоцитів гній у сечі визначається макроскопічно - це так звана піурія.Наявність лейкоцитів у сечі може бути обумовлена домішкою до сечі виділень із зовнішніх статевих органів при вульвовагініті, недостатньо ретельному туалеті зовнішніх статевих органів при збиранні сечі для аналізу.

Референсні значення:

• чоловіки: <3 у полі зору;
• жінки, діти < 14 років: < 5 у полі зору.

Підвищення лейкоцитів у сечі спостерігається майже при всіх захворюваннях нирок та сечостатевої системи:

• гострий та хронічний пієлонефрит, гломерулонефрит;
• цистит, уретрит, простатит;
• камені в сечоводі;
• тубулоінтерстиціальний нефрит;
• люпус-нефрит;
• відторгнення ниркового трансплантата.

Епітеліальні клітини у сечі. Клітини епітелію майже завжди присутні в осаді сечі. Епітеліальні клітини, що походять з різних відділів сечостатевої системи, різняться (зазвичай виділяють плоский, перехідний та нирковий епітелій). Клітини плоского епітелію, характерного для нижніх відділів сечостатевої системи, зустрічаються в сечі у здорових людей і їхня присутність зазвичай має невелике діагностичне значення. Кількість плоского епітелію в сечі підвищується при інфекції сечовивідних шляхів. Підвищена кількість клітин перехідного епітелію може спостерігатися при циститах, пієлонефриті, нирковокам'яній хворобі. Присутність у сечі ниркового епітелію свідчить про ураження паренхіми нирок (спостерігається при гломерулонефритах, пієлонефритах, деяких інфекційних захворюваннях, інтоксикаціях, розладах кровообігу). Наявність клітин ниркового епітелію у кількості понад 15 у полі зору через 3 дні після пересадки є ранньою ознакою загрози відторгнення алотрансплантату.

Референсні значення:

• клітини плоского епітелію: жінки – < 5 у полі зору;
• чоловіки - <3 у полі зору;
• клітини перехідного епітелію – <1;
• клітини ниркового епітелію – відсутня.

Виявлення клітин ниркового епітелію:

• пієлонефрит;
• інтоксикація (прийом саліцилатів, кортизону, фенацетину, препаратів вісмуту, отруєння солями важких металів, етиленгілколем);
• тубулярний некроз;
• відторгнення ниркового трансплантату;
• нефросклероз.

Циліндри у сечі. Циліндри - елементи осаду циліндричної форми (своєрідні зліпки ниркових канальців), що складаються з білка або клітин, можуть містити різні включення (гемоглобін, білірубін, пігменти, сульфаніламіди). За складом та зовнішнім виглядом розрізняють кілька видів циліндрів (гіалінові, зернисті, еритроцитарні, воскоподібні та ін.). У нормі клітини ниркового епітелію секретують так званий білок Тамм-Хорсфалля (у плазмі відсутня), який і є основою гіалінових циліндрів. Іноді гіалінові циліндри можуть бути у здорових людей.

Зернисті циліндри утворюються внаслідок руйнування клітин канальцевого епітелію. Їхнє виявлення у пацієнта у стані спокою і без лихоманки свідчить про ниркову патологію. Восковидні циліндри утворюються із ущільнених гіалінових та зернистих циліндрів. Еритроцитарні циліндри утворюються при нашаруванні на гіалінові циліндри еритроцитів, лейкоцитарні - лейкоцитів. Епітеліальні циліндри (рідко) мають походження з клітин ниркових канальців. Їх наявність в аналізі сечі через кілька днів після операції – ознака відторгнення пересадженої нирки. Пігментні циліндри утворюються при включенні до складу циліндра пігментів і спостерігається при міоглобінурії та гемоглобінурії.

Референсні значення: відсутні.

Гіалінові циліндри в сечі:

• ниркова патологія (гострий та хронічний гломерулонефрит, пієлонефрит, нирковокам'яна хвороба, туберкульоз нирок, пухлини);
• застійна серцева недостатність;
• гіпертермічні стани;
• важке фізичне навантаження;
• підвищений артеріальний тиск;
• прийом діуретиків.

Зернисті циліндри (неспецифічний патологічний симптом):

• гломерулонефорит, пієлонефрит;
• діабетична нефропатія;
• вірусні інфекції;
• отруєння свинцем;
• лихоманка.
• амілоїдоз нирок;

Еритроцитарні циліндри (гематурія ниркового походження):

• гострий гломерулонефрит;
• інфаркт нирки;
• тромбоз ниркових вен;
• злоякісна гіпертензія.

Лейкоцитарні циліндри (лейкоцитурія ниркового походження):

• пієлонефрит;
• люпус-нефрит при системному червоному вовчаку.

Епітеліальні циліндри (найрідше зустрічаються):

• гострий канальцевий некроз;
• вірусна інфекція (наприклад, цитомегаловірусна);
• отруєння солями важких металів, етиленгліколем;
• передозування саліцилатів;
• амілоїдоз;
• реакція відторгнення ниркового трансплантату.

Бактерії у сечі. Виділення бактерій із сечею має суттєве діагностичне значення. Бактерії зберігаються у сечі трохи більше, ніж 1 - 2 діб після початку антибіотикотерапії. Переважна для дослідження перша ранкова порція сечі. Визначити вид бактерій та оцінити рівень бактеріурії, а також виявити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків можна за допомогою бактеріологічного посіву сечі.

Референсні значення: негативно.

Бактерії у сечі: інфекції органів сечовидільної системи (пієлонефрит, уретрит, цистит).

Дріжджові грибки. Виявлення дріжджів роду Кандида свідчить про кандидамікоз, що виникає найчастіше внаслідок нераціональної антибіотикотерапії.

Неорганічний осад сечі (кристали), солі у сечі. Сеча - це розчин різних солей, які можуть при стоянні сечі випадати в осад (утворювати кристали). Утворенню кристалів сприяє низька температура. Наявність тих чи інших кристалів солей у сечовому осаді вказує на зміну реакції у кислу чи лужну сторону. Надлишковий вміст солей у сечі сприяє утворенню конкрементів та розвитку сечокам'яної хвороби. У той самий час діагностичне значення присутності у сечі кристалів солей зазвичай невелике. До утворення кристалів ведуть підвищені дози ампіциліну, сульфаніламідів.

Референсні значення відсутні.

Сечова кислота та її солі (урати):

• висококонцентрована сеча;
• кисла реакція сечі (після фізичного навантаження, м'ясної дієти, пропасниці, лейкозах);
• сечокислий діатез, подагра;
• хронічна ниркова недостатність;
• гострий та хронічний нефрит;
• зневоднення (блювання, пронос);
• у новонароджених.

Трипельфосфати, аморфні фосфати:

• лужна реакція сечі у здорових;
• блювання, промивання шлунка;
• цистит;
• синдром Фанконі, гіперпаратиреоз.

Оксалат кальцію (оксалурія зустрічається за будь-якої реакції сечі):

• споживання продуктів, багатих щавлевої кислотою (шпинат, щавель, томати, спаржа, ревень);
• пієлонефрит;
• цукровий діабет;
• отруєння етиленгліколем.

Слиз у сечі. Слиз виділяється епітелієм слизових оболонок. У нормі присутній у сечі у незначній кількості. При запальних процесах вміст слизу у сечі підвищується. Збільшена кількість слизу сечі може говорити про порушення правил правильної підготовки до взяття проби сечі.

Референсні значення: незначна кількість.