АТ антигліадинові lgG

Гліадин – це фракція глютена (білка пшениці, який входить до складу так званої клейковини). Встановлено, що ця речовина є токсичним агентом, що викликає у генетично сприйнятливих людей розвиток імуно-опосередкованого захворювання тонкого кишечника – целіакії (або чутливої глютен-ентеропатії). Подібні речовини виявляються також у житі, ячмені. Пептиди, що утворюються при розщепленні глютена, багаті на глютамін і зв'язуються в кишечнику ферментом тканинної трансглютаміназою.

Під дією цього ферменту їх антигенні властивості посилюються, що викликає розвиток запалення та специфічної імунної відповіді з появою низки антитіл, у тому числі, проти гліадину, тканинної трансглутамінази, ендомізіуму (білок сполучної тканини, навколишнього гладком'язового елементи кишкових крипт). В результаті виникає аутоімунне ураження слизової оболонки тонкої кишки, що характеризується втратою ворсинок та наявністю великої кількості міжепітеліальних лімфоцитів. Клінічно це проявляється у порушенні всмоктування поживних речовин (мальабсорбції) із явищами метеоризму, здуття живота, діареї, втрати маси тіла.

Виявлення серологічних маркерів протягом останніх 20 років стало важливим діагностичним інструментом у діагностиці целіакії. Для підтвердження діагнозу хворим із целіакією має бути проведене серологічне дослідження. Можливе визначення в крові антигліадинових (AGA), антиретикулінових (ARA), антиендомізіальних (ЕMA) антитіл, а також антитіл до тканинної трансглутамінази (anti-tTG). В даний час найбільш інформативним вважається визначення антитіл до тканинної трансглутаміназ (anti-tTG), а найбільш доступним - визначення антигліадинових антитіл (AGA). У разі визначення AGA обов'язковою є оцінка двох підкласів антитіл (IgA та IgG).

Антитіла до гліадин (АGA).

Антигліадинові антитіла (АGA) присутні у більшості хворих на целіакію. Антитіла класу IgА більш специфічні, ніж антитіла класу IgG, проте комбіноване скринінгове дослідження на специфічні IgА та IgG проти гліадину може бути більш ефективно у зв'язку з асоційованим іноді з целіакією загальним IgА-дефіцитом (для правильної інтерпретації результатів. IgA у сироватці). Серологічне тестування корисне як попереднє скринінгове обстеження при клінічних підозрах на целіакію та вирішення питання про проведення біопсії для підтвердження діагнозу.

Антитіла до тканинної трансглутамінази (anti-tTG).

Тканинна трансглутаміназ (anti-tTG) здатна селективно модифікувати глутамінові залишки гліадину. Внаслідок цієї реакції в молекулі гліадину формуються негативно заряджені епітопи. Це призводить до значної зміни його фізико-хімічних властивостей і появи здатності міцно зв'язуватися з рядом рецепторів, а також і з тканинною трансглутаміназою.

Модифікований гліадин міцно пов'язаний з трансглутаміназою викликає синтез організмом аутоантитіл до даного комплексу і є головною ланкою у розвитку патологічного процесу.Антитіла до тканинної трансглутамінази також пригнічують трансформуючий фактор росту-α, внаслідок чого пригнічується диференціація епітеліальних клітин.

Таким чином, у хворих на целіакію тканинна трансглутаміназа, мабуть, є аутоантигеном-мішенню. Гуморальна відповідь проти тканинної трансглутамінази відбувається на місцевому рівні (у слизовій оболонці), тоді як проти гліадину на всіх рівнях – місцевому та центральному.

Так само як і у випадку з АGA, при целіакії визначення anti-tTG IgA вважається більш специфічним, ніж IgG, але їхня діагностична цінність обмежена у пацієнтів з дефіцитом IgA.

Хибнопозитивні anti-tTG, так само як і АГА виявляються у хворих з аутоімунними захворюваннями, асоційованими з целіакією. Так, наприклад, при неходжкінській лімфомі та інсуліно-залежному цукровому діабеті високі титри anti-tTG зустрічаються у 10% хворих, і помірно підвищені – ще у 30% хворих на діабет, що пов'язують із пошкодженням β-клітин підшлункової залози. Вважається, що anti-tTG часто бувають помилково негативними у дітей віком до 2 років.

На жаль, інтерпретація отриманих результатів серологічного дослідження може спричинити труднощі:

• передбачається більш низька чутливість та специфічність методу у дітей порівняно з дорослими.
• серологічні методи діагностики целіакії інформативні тільки в активний період захворювання, і серологічна верифікація діагнозу целіакії у разі дотримання пацієнтом суворої дієти безглютенової більше одного місяця утруднена.
• пацієнти з целіакією можуть мати ізольований дефіцит IgA. Оцінка рівня AGA IgA у разі є недостовірною. У зв'язку із цим перед серологічним дослідженням рекомендується провести визначення рівня сироваткового IgA.