Глюкоза з навантаженням через 2 години (глюкозотолерантний тест)

Показання до призначення аналізу:

• надмірна вага (маса тіла);
• атеросклероз;
• артеріальна гіпертензія;
• подагра;
• близькі родичі хворих на цукровий діабет;
• жінки, які мали викидні, передчасні пологи, дуже великі новонароджені або діти з вадами розвитку, мертвонароджені новонароджені, цукровий діабет під час вагітності;
• метаболічний синдром;
• хронічні захворювання печінки;
• полікістоз яєчників;
• нейропатії неясної етіології;
• тривалий прийом діуретиків, глюкокортикоїдів, синтетичних естрогенів;
• хронічний парадонтоз та фурункульоз.

УВАГА! Пацієнт повинен мати результати рівня глюкози крові (не більше ніж за 5 днів до здачі даного дослідження необхідно здати аналіз Глюкозу) – дослідження проводиться за нормального рівня глікемії: у плазмі < 7 ммоль/л, у капілярній крові < 6,1 мм/л.

Методика проведення ГТТ: після першого взяття крові обстежуваний приймає внутрішньо 75 г глюкози в 250 мл води протягом 5 хвилин (діти 1,75 г на 1 кг маси тіла). При проведенні проби у опасистих осіб глюкозу додають із розрахунку 1 г на 1 кг маси тіла, але не більше 100 г для попередження нудоти до розчину глюкози бажано додати лимонну кислоту. Після прийому глюкози виробляють забір крові через 2 години.

Діагноз цукрового діабету ставиться на підставі повторного підтвердження підвищення рівня глюкози в крові, взятої натще, вище діагностичного порога (7 ммоль/л). У частини пацієнтів деякі ознаки дозволяють запідозрити початкову чи приховану форму порушення обміну вуглеводів. До таких ознак відносяться помірне підвищення концентрації глюкози натще (нижче діагностичного порога діабету), епізодична поява глюкози в сечі без підвищення рівня глюкози натще, симптоми діабету без зареєстрованої гіперглікемії або глюкозурії, поява глюкози в сечі на фоні вагітності, тире нейропатія чи ретинопатія неясного походження. У цих випадках виявити приховані порушення вуглеводного обміну допомагає глюкозотолерантний тест з визначенням глюкози натще і після прийому певної кількості глюкози.

Всмоктування в кров глюкози стимулює секрецію інсуліну підшлунковою залозою, що призводить до поглинання глюкози тканинами та зниження рівня глюкози крові вже через 2 години після навантаження. У здорових людей рівень глюкози через 2 години після навантаження глюкозою буває менше 7,8 ммоль/л, у людей з цукровим діабетом – більше 11,1 ммоль/л. Проміжні значення позначають як порушення толерантності до глюкози або передіабет.

Порушення толерантності до глюкози пояснюється комбінованим порушенням секреції інсуліну та зниженням чутливості тканин (підвищеною резистентністю) до інсуліну. Рівень глюкози натщесерце при порушенні толерантності до глюкози може бути нормальним або слабко підвищеним. У частини людей з порушенням толерантності до глюкози вона може згодом відновитися до норми (приблизно в 30% спостережень), але цей стан може зберігатися, а у людей з порушенням толерантності до глюкози існує високий ризик посилення порушень вуглеводного обміну, перехід цих порушень у діабет типу 2. Порушення толерантності до глюкози, крім того, часто обумовлено комплексом взаємопов'язаних факторів ризику серцево-судинних захворювань (підвищений артеріальний тиск, високий холестерин та високий рівень ліпопротеїнів низької щільності, низький холестерин ліпопротеїдів високої щільності), які визначають як «метаболічний до інсуліну», або «синдром X». При виявленні порушення толерантності до глюкози певні заходи можуть запобігти наростанню порушень вуглеводного обміну: підвищена фізична активність, зниження ваги (маси тіла), здорова збалансована дієта.