АТ до аскарид lg G

Показання до призначення аналізу:

• клінічні підозри аскаридозу.

Специфічні антитіла IgG класу до Ascaris lumbricoides, серологічний маркер аскаридоза.

Аскаридоз - гельмінтоз, що викликається круглими хробаками аскаридами (Ascaris lumbricoides, струнець).

Людина, у кишечнику якої паразитують самки та самці аскарид, є єдиним джерелом інвазії. Дорослі аскариди мешкають у тонкій кишці, де самки після запліднення відкладають близько 200 000 яєць на добу. Потрапляючи з фекаліями в довкілля, за сприятливих умов яйця дозрівають протягом 10 - 15 днів і більше.

При проковтуванні людиною зрілих яєць, у верхньому відділі тонкої кишки з них виходять личинки, які проникають через стінку кишки в нижню порожню вену, далі в судини печінки та легень, звідки переходять в альвеоли та бронхи. У легенях вони піднімаються по епітелію дихальних шляхів у горлянку та заковтуються у шлунково-кишковий тракт. Після повторного потрапляння в тонку кишку протягом 70 - 75 діб розвиваються у дорослих паразитів, здатних продукувати яйця.

Тривалість життя дорослої аскариди досягає року, після чого відбувається її загибель і разом із калом вона видаляється назовні. Тому наявність аскарид протягом кількох років в однієї людини пояснюється лише повторними зараженнями. Механізм передачі збудника аскаридозу фекально-оральний; шляхи передачі - харчовий, водний, побутовий. Сприяє поширенню аскаридозу вживання овочів, ягід та зелені з городів, ґрунт яких добрив не знешкодженими фекаліями. У клінічному перебігу аскаридозу виділяють дві фази – ранню (міграційну) та пізню (кишкову). Перша фаза збігається з періодом міграції личинок, тоді як друга зумовлена паразитуванням гельмінтів у кишечнику та можливими ускладненнями. Основними клінічними ознаками аскаридозу є симптоми ураження легень (сухий кашель, задишка, біль у грудях), субфебрильна температура, уртикарні висипання, свербіж, нездужання, слабкість, головний біль, еозинофілія до 20 - 30%, гіперлейкоцитоз. У хронічній фазі аскаридозу виникають нудота, дисфункція кишечника, біль у животі, порушення сну. Можливі ускладнення аскаридозу: панкреатит, апендицит, кишкова непрохідність.

Лабораторна діагностика кишкової стадії аскаридозу заснована на виявленні аскарид яєць при аналізі калу на яйця глист або дорослих аскарид у фекаліях після діагностичної дегельмінтизації. Але вже на ранній (міграційної чи личиночной) стадії можна діагностувати аскаридоз з допомогою імунологічного дослідження – визначення специфічних антитіл до аскаридам. Хоча діагноз не може бути поставлений на підставі лише одного серологічного тестування, результати слід розглядати разом з анамнезом та клінічною симптоматикою, але рання серологічна діагностика дозволяє розпочати терапію до появи ускладнень захворювання. У пацієнтів з імунодефіцитами та новонароджених серологічні дані мають обмежене значення.