Холестерин загальний

Близько 80% всього холестерину синтезується організмом людини (печінкою, кишечником, нирками, наднирковими залозами, статевими залозами), інші 20% надходять з їжею тваринного походження (м'ясо, вершкове масло, яйця). Холестерин нерозчинний у воді, у крові він транспортується у ліпопротеїнових комплексах. Виділяють фракції холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЗЩ), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) та деякі інші, що відрізняються за складом та функціями. Загальний холестерин включає холестерин, що міститься у всіх видах циркулюючих ліпопротеїнів, етерифікований і вільний.

Вміст холестерину в крові значною мірою залежить від віку. Його рівень при народженні не перевищує 3,0 ммоль/л, потім поступово зростає. Відмінності, що з'являються в його концентрації пов'язані зі статевою приналежністю. У чоловіків концентрація холестерину в крові підвищується в ранньому та середньому віці та знижується у старості. У жінок рівень холестерину з віком збільшується повільніше, аж до менопаузи; надалі може перевищувати показники холестерину у чоловіків. Описані вікові зміни вмісту холестерину у крові пов'язують із дією статевих гормонів: естрогени знижують, а андрогени підвищують рівень загального холестерину. Під час вагітності спостерігається фізіологічне збільшення рівня загального холестерину.

Визначення холестерину використовують переважно для оцінки ризику розвитку атеросклерозу та у діагностиці будь-якого виду розладів ліпідного обміну.Встановлено, що підвищений вміст холестерину в крові сприяє розвитку атеросклерозу судин та ішемічної хвороби серця. Рівень загального холестерину в комплексі з даними про наявні захворювання, вік, стать, артеріальний тиск, факт куріння, враховують при оцінці індивідуального ризику розвитку тяжких ускладнень серцево-судинних захворювань (інфаркту міокарда або інсульту) за шкалою SCORE (Systematic COronary Risk). Доцільно дослідити холестерин у комплексі з визначенням тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та холестерину ЛПНЩ, оскільки для коректної оцінки серцево-судинних ризиків важливо розуміти співвідношення різних фракцій ліпопротеїнів. Так, високий вміст холестерину ЛПВЩ вказує на низький ризик, а виявлення підвищеної концентрації тригліцеридів, в комплексі зі зниженням ЛПВЩ, дозволяє запідозрити певні патологічні стани (в т. ч. метаболічний синдром, інсулінорезистентність), які самі по собі пов'язані з підвищеним серцево-судинним ризиком.

Зміною дієти можна знизити рівень холестерину в крові на 10-15%, хоча чутливість до змін вмісту холестерину в їжі та вплив дієти на рівень холестерину можуть бути виражені у різних людей по-різному. Для зниження ризику ускладнень серцево-судинних захворювань рекомендується підтримувати концентрацію загального холестерину в крові нижче 5,0 ммоль/л. Терапевтичною метою під час проведення гіполіпідемічної терапії є зниження рівня холестерину ЛПНГ. Порушення обміну холестерину, які супроводжуються підвищенням його вмісту в крові, характерні для гіпотиреозу. Вторинна гіперхолестеринемія спостерігається також при печінковому холестазі, нефротичному синдромі, хронічній нирковій недостатності, подагрі, діабеті та інших захворюваннях. До початку терапії гіполіпідемічними препаратами слід виключити захворювання, що призводять до підвищення рівня холестерину.

Рівень холестерину відбиває активність процесів синтезу у печінці. При тяжких ураженнях печінки спостерігається суттєве зниження концентрації холестерину у крові. Гостре пошкодження тканин також спричиняє помітне падіння рівня загального холестерину та холестерину ЛПНЩ. Воно починається вже протягом першого дня після інфаркту, хірургічного втручання або септицемії та може досягати 40% зниження від вихідного рівня. Рівень ліпідів не повертається до норми до трьох місяців. Тому не слід проводити дослідження ліпідів з метою оцінки ризику атеросклерозу протягом трьох місяців після гострих станів.