anti-Ureaplasma urealiticum IgG

Показання до призначення аналізу:

• при підозрі на інфекцію Ureaplasma urealyticum (у динаміці, парних сироватках, паралельно з визначенням IgG, а також мікробіологічним або ПЛР-тестуванням);
• у комплексі з дослідженнями, спрямованими на виявлення інших патогенів при негонококових уретритах, запальних захворюваннях матки та придатків, сальпінгітах, безплідності та інших патологічних станах, що асоціюються з Ureaplasma urealyticum.

Маркер поточної або перенесеної в минулому інфекції Ureaplasma urealyticum.

Ureaplasma urealyticum (від латів. urea – сечовина) – дрібні, що не мають клітинної стінки, що розмножуються простим поділом бактерії, що відносяться до роду Ureaplasma сімейства Mycoplasmataceae (Мікоплазми). Як і інші мікоплазми, Ureaplasma urealyticum зазвичай мешкають на слизових оболонках. Основним поживним субстратом для них є сечовина, у зв'язку з чим, очевидно, вони схильні до заселення сечостатевої системи.

Після першого опису Ureaplasma urealyticum було виділено 14 серотипів цього виду мікроорганізмів. Надалі, ґрунтуючись на характеристиках геному, їх розділили на 2 біовари - біовар 1 (parvo biovar), що об'єднує серотипи 1, 3, 6, і 14; біовар 2 (T960-biovar), що поєднує серотипи 2, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, та 13. Оскільки гомологія ДНК у цих біоварах становить менше 60%, в даний час їх класифікують як окремі види - Ureaplasma parvum та Ureaplasma urealyticum (T960).

У клінічній практиці Ureaplasma parvum виявляється частіше, але навіть у однієї людини можуть бути виявлені обидва види уреаплазм одночасно. Уреаплазми мають здатність прилипати до клітин, у тому числі до еритроцитів, нейтрофілів, сперматозоїдів, клітин епітелію уретри. Крім уреазної активності, уреаплазми виявляють також IgA-протеазну активність, що, ймовірно, полегшує колонізацію слизових оболонок, де імуноглобуліни А забезпечують специфічний гуморальний захист проти мікроорганізмів.

У дорослих людей зараження U. urealyticum відбувається при статевих контактах. За даними досліджень U. urealyticum можна виявити у 40-80% здорових сексуально активних жінок, у тому числі і у здорових вагітних.

Передача U. urealyticum можлива також вертикальним шляхом (від матері до дитини):

• внутрішньоутробно - висхідним шляхом з інфікованих статевих органів або трансплацентарно;
• під час пологів під час проходження плоду по родових шляхах.

Ризик перенесення залежить від багатьох індивідуальних факторів (за даними досліджень, у 62% випадків у дівчаток та у 25% у хлопчиків).

У новонароджених уреаплазми виявляються найчастіше у ротоглотці, носоглотці та статевих органах, до 15 місяців частота виявлення інфекції знижується втричі, у міру дорослішання таких випадків стає ще менше. З початком статевого життя частка інфікованих знову починає зростати.

Уреаплазми можуть викликати запальні захворювання матки та придатків, сальпінгіти та негонококові уретрити у провідних статеве життя людей. Продемонстровано їх зв'язок із безпліддям, післяпологовими ендометритами, хоріоамніонітами, спонтанними абортами, передчасними пологами, народженням дітей з низькою вагою, перинатальною захворюваністю та смертністю, пневмоніями, бактерієміями, менінгітами та бронхологічною дисплазією у недоношених. У той же час, етіологічна та клінічна роль U. urealyticum у патогенезі цих станів здебільшого вивчена ще недостатньо. Висока частота виявлення цих мікроорганізмів у здорових осіб не дозволяє вважати ці бактерії безумовним патогеном та диктує необхідність обережного підходу щодо інтерпретації результатів лабораторної діагностики.

Антитіла класу IgG до U. urealyticum є свідченням імунної відповіді, що виникла в ході поточної або що мала місце в минулому експозиції до Ureaplasma urealyticum. Це важливий фактор імунітету проти даного мікроорганізму, оскільки особи з гіпогаммаглобулінемією виявляють дуже високу сприйнятливість до інвазивної інфекції Ureaplasma. Антитіла класу IgG до U. urealyticum можна знайти у людей без клінічних проявів інфекції. Але для інвазивних та екстрагенітальних форм інфекції характерне підвищення титрів специфічних антитіл. На користь поточної інфекції може свідчити також виражене зростання титрів специфічних антитіл у парних сироватках, які були взяті з інтервалом у 2 тижні (3 - 4-кратний).

Негативний результат не виключає інфекцію U. urealyticum – пацієнт може бути інфікований, але ще не продукувати достатню для виявлення кількість антитіл. Повторне тестування не раніше ніж через 1 тиждень із вираженим зростанням титрів антитіл говорить на користь поточної інфекції.

IgG (на відміну від IgM та IgA) здатні проникати через плаценту з крові матері в кров плода, тому в крові новонароджених перші місяці після народження можуть циркулювати материнські IgG, присутність яких в одноразово взятій пробі крові сама по собі не свідчить про інфікування.