anti-HSV IgG кількісний

Антитіла класу G до вірусу простого герпесу 1 та 2 типів (ВПГ, HSV), що свідчать про попередню або поточну інфекцію вірусом простого герпесу 1 або 2 типів.

Функції. Антитіла класу G виробляються під час хронічної інфекції вірусом простого герпесу першого чи другого типу.

Особливості інфекції. Генітальний герпес викликають дві різні, але споріднені форми вірусу Herpes simplex (простий герпес), відомі як вірус герпесу типу 1 (ВПГ-1) – він частіше викликає "лихоманку" на губах – і вірус герпесу типу 2 (ВПГ-2). Найчастіше причиною поразки геніталій є другий тип. Але й захворювання губ, викликане вірусом I типу, поступово може перейти на інші слизові, зокрема, статеві органи. Зараження може статися в результаті безпосереднього контакту з інфікованими статевими органами при статевих відносинах, при терті статевих органів один про одного, при орапьно-генітальному контакті, анальному статевому акті або орально-анальному контакті. І навіть – від хворого статевого партнера, у якого зовнішніх ознак хвороби поки що немає. Загальною властивістю перелічених вірусів є постійна присутність в організмі людини з моменту інфікування. Вірус може перебувати в "сплячому" або активному стані і не залишає організм навіть під впливом лікарських препаратів. Маніфестний прояв будь-якої герпетичної інфекції свідчить про зниження імунітету. Вірус простого герпесу (Herpes simplex) першого типу є надзвичайно поширеним. Первинне інфікування відбувається, як правило, у дошкільному віці. Надалі ймовірність зараження різко падає.Типовий прояв інфекції – "застуда" на губах. Однак при оральних контактах можлива поразка геніталій. Внутрішні органи уражаються лише за значного зниження імунітету. Для генітального герпесу характерна поява на статевих органах скупчень дрібних хворобливих пухирців. Незабаром вони лопаються, залишаючи дрібні виразки. У чоловіків бульбашки утворюються найчастіше на статевому члені, іноді в сечівнику і прямій кишці. У жінок - зазвичай на статевих губах, рідше в шийці матки або в анальній ділянці. Через 1-3 тижні захворювання проходить. Але вірус проникає в нервові волокна і продовжує існувати, причаївшись у крижовому відділі спинного мозку. У багатьох хворих на генітальний герпес дає рецидиви хвороби. Вони виникають з різною частотою - від одного разу на місяць до одного разу на кілька років. Їх провокують інші хвороби, неприємності і навіть просто перегрівання на сонці. Вірус генітального герпесу Herpes simplex 2 типу вражає переважно покривні тканини (епітелій) шийки матки у жінок та статевого члена у чоловіків, викликаючи біль, свербіж, появу прозорих бульбашок (везикул) на місці яких утворюються ерозії/виразки. Однак при оральних контактах можливе ураження покривної тканини губ та ротової порожнини. У вагітних вірус може проникнути через плаценту в плід і викликати у нього вроджені дефекти. Герпес може викликати також мимовільний аборт або передчасні пологи. Але особливо ймовірна небезпека зараження плода в процесі пологів, при проходженні через шийку матки та піхву при первинній або рецидивній генітальній інфекції у матері.Таке зараження на 50% підвищує смертність новонароджених або розвиток у них тяжких ушкоджень головного мозку чи очей. При цьому певний ризик інфікування плода існує навіть у тих випадках, коли у матері на час пологів відсутні будь-які симптоми генітального герпесу. Дитина може заразитися і після народження, якщо у матері або батька є поразки, в роті, або отримати вірус з материнським молоком. Вірус простого герпесу типу II, мабуть, пов'язаний з раком шийки матки та раком піхви та підвищує сприйнятливість до ВІЛ-інфекції, що викликає СНІД! У відповідь використання ВПГ в організмі починається продукція специфічних імуноглобулінів класу М (IgM). У крові їх можна визначити на 4-6-й день після інфікування. Вони досягають максимального значення на 15-20 добу. З 10-14 дня починається продукція специфічних IgG, дещо пізніше - IgA IgM та IgA зберігаються в організмі людини недовго (1-2 місяці), IgG – протягом усього життя (серопозитивність).

Діагностичне значення при первинній інфекції вірусом герпесу має виявлення IgM та/або чотириразове збільшення титрів специфічних імуноглобулінів G (IgG) у парних сироватках крові, отриманих від хворої з інтервалом у 10-12 днів. Рецидивуючий герпес зазвичай протікає на фоні високих показників IgG, що свідчать про постійну антигенну стимуляцію організму. Поява IgM у таких пацієнтів є ознакою загострення хвороби.