anti-CMV IgG авідність

Показання до призначення аналізу:

• в комплексі серологічних тестів для діагностики токсоплазмозу, цитомегаловірусної та герепесвірусной інфекції - при позитивних результатах визначення IgG і IgM-антитіл (з метою виключення або підтвердження ймовірності недавнього первинного інфікування).

Що таке авідність?

Визначення авідності anti-Toxo-IgG антитіл, anti-CMV-IgG антитіл і anti-HSV IgG антитіл дає додаткову діагностичну інформацію, корисну в прогностичному плані при підозрі на токсоплазмоз, цитомегаловирусную і герпесвірусної інфекції, особливо при вагітності або плануванні вагітності.

У лабораторії "Діасервіс" визначення авідності антитіл класу IgG проводиться в складі серологічних тестів для діагностики токсоплазмозу, цитомегаловірусної та герпесвірусної інфекції (тести № 507, 508, 509) в якості додаткових підтверджуючих тестів які виконуються при виявленні антитіл до даних інфекцій в наступних комбінаціях:

1. Значення anti-Toxo IgG кількісного (чи скринінг)> більше порогового (референтного) значення, anti-Toxo IgM - позитивно або сумнівно.

2. Anti-CMV IgG кількісного (чи скринінг)> більше порогового (референтного) значення, anti-CMV IgM - позитивно або сумнівно.

3. Anti-HSV IgG кількісного (чи скринінг)> більше порогового (референтного) значення, anti-HSV IgM - позитивно або сумнівно.

Авідність (лат. - avidity) - характеристика міцності зв'язку специфічних антитіл з відповідними антигенами. В ході імунної відповіді організму на проникнення інфекційного агента стимульований клон лімфоцитів починає виробляти спочатку специфічні IgM-антитіла, а дещо пізніше і специфічні IgG-антитіла. IgG-антитіла мають спочатку низькою авідності, тобто досить слабо пов'язують антиген. Потім розвиток імунного процесу поступово (це можуть бути тижні або місяці) йде в бік синтезу лімфоцитами високоавідних IgG-антитіл, більш міцно зв'язуються з відповідними антигенами. Висока авідності специфічних IgG-антитіл дозволяє виключити недавнє первинне інфікування. Підтвердження або виключення факту недавнього первинного інфікування Toxoplasma gondii, Сytomegalovirus і Herpes simplex virus особливо важливо при обстеженні вагітних жінок, оскільки ризик патології розвитку плода істотно збільшений при гострому первинному інфікуванні під час вагітності, в порівнянні з хронічною інфекцією і реактивацией латентної інфекції. Тому постійно йде пошук нових діагностичних підходів, що дозволяють максимально достовірно оцінити стадію і форму інфекційного процесу. Використання авідності IgG-антитіл в якості індикатора терміну первинного інфікування, вперше запропоноване фінськими дослідниками (Hedman KM з співавт., 1989), в даний час в ряді країн запроваджено в практику серологічних досліджень на TORCH-інфекції. Так, у Франції, де, як і в Україні, Виявлення в сироватці присутності одночасно IgG- і IgM-антитіл до інфекційного агента можна трактувати як свідчення недавнього первинного інфікування, оскільки, як відомо, термін зникнення IgM-антитіл зазвичай становить близько 3 місяців від початку інфекційного процесу. Але період циркуляції IgM антитіл може значно варіювати в залежності від інфекційного збудника і індивідуальних особливостей імунної відповіді організму. При інфікуванні Toxoplasma gondii, Сytomegalovirus і Herpes simplex virus, слідові кількості IgM-антитіл до цих інфекційних агентів в деяких випадках виявляються протягом 1-2 і більше років. Таким чином, їх присутність в крові вагітної жінки не завжди є підтвердженням первинного інфікування в період вагітності. Крім того, специфічність навіть кращих комерційних тест-систем для виявлення IgM-антитіл не абсолютна. У деяких ситуаціях, як наслідок дуже високої чутливості тестів, можливі неспецифічні хибнопозитивні результати. Виявлення в крові високоавідних IgG антитіл в цій ситуації дозволяє виключити недавнє первинне інфікування. Низькоавідних IgG-антитіла, в середньому, виявляються протягом 3-5 місяців від початку інфекції (це може певною мірою залежати від методу визначення), але іноді виробляються і протягом більш тривалого терміну. Саме по собі виявлення низькоавідних IgG-антитіл не є безумовним підтвердженням факту свіжого інфікування, але служить додатковим підтверджуючим свідченням в ряду інших серологічних тестів. При реактивації інфекції виявляються специфічні IgG високою авідності.

Метод дослідження: в основі цих тестів лежить метод диференціації високо- і низькоавідних антитіл за допомогою обробки комплексів антиген-антитіло розчином сечовини, що викликають денатурацію білка. Після такої обробки зв'язок низькоавідних антитіл з антигеном порушується. Авідність IgG-антитіл в пробі оцінюється за допомогою розрахункового показника - індексу авідності, який являє собою відношення результату визначення концентрації IgG-антитіл в пробі, обробленої сечовиною, до результату вимірювання концентрації IgG-антитіл в пробі, необробленої дисоціюючим агентом.