Гаряча лiнiя
093 111 03 03Графік роботи
Пн-Пт: 8.00-19.00
Сб: 8.00-17.00
Нд: 8.00-15.00
Код: 745
Плечовий суглоб забезпечує великий обсяг рухів руки, але саме через таку рухливість його сухожилля, зв’язки та м’язи регулярно зазнають значного навантаження. Біль у плечі може виникати після травми, фізичної роботи, занять спортом або поступово розвиватися на тлі запальних і дегенеративних змін.
Одним із доступних методів первинної оцінки м’яких тканин плечового суглоба є ультразвукове дослідження (УЗД). Воно допомагає лікарю оцінити стан сухожиль, м’язів, зв’язок, суглобових сумок та інших структур, а також виявити ознаки запалення, травматичних пошкоджень або дегенеративних процесів.
Ультразвукове обстеження може бути рекомендоване при появі болю, обмеженні рухів або після травми плеча. Найчастіше приводами для проведення УЗД стають:
Особливо корисним УЗД може бути у випадках, коли потрібно детально дослідити сухожилля ротаторної манжети або оцінити їх роботу безпосередньо під час рухів плеча.
Можливості ультразвукової діагностики не обмежуються лише виявленням розривів сухожиль. Під час обстеження лікар може оцінити цілу низку змін.
УЗД дозволяє побачити ознаки запалення сухожиль, сухожильних піхв та суглобових сумок. До таких станів належать:
При запаленні можуть визначатися потовщення тканин, зміна їх структури та накопичення рідини.
Однією з важливих ділянок дослідження є ротаторна манжета плеча. До неї входять сухожилля кількох м’язів, які забезпечують стабільність суглоба та беруть участь у русі руки.
УЗД може допомогти виявити:
За потреби лікар може порівнювати хворе плече зі здоровим, що допомагає точніше оцінити характер виявлених змін.
При тривалих навантаженнях, вікових змінах або повторних мікротравмах структура сухожиль поступово змінюється. Під час ультразвукового дослідження можуть визначатися:
Наявність таких змін не завжди прямо відповідає інтенсивності болю, тому результат УЗД лікар оцінює разом зі скаргами та даними огляду.
Водночас ультразвукове дослідження не замінює консультацію лікаря. Остаточний діагноз встановлюють з урахуванням скарг, результатів огляду та, за необхідності, інших методів візуалізації — наприклад рентгенографії або МРТ.
Спеціальної підготовки не потрібно.