УЗД наднирників

Наднирники — невеликі парні ендокринні залози, розташовані в заочеревинному просторі над верхніми полюсами нирок. Вони беруть участь у регуляції артеріального тиску, обміну речовин, реакції організму на стрес та інших важливих процесів завдяки виробленню кортизолу, альдостерону, адреналіну, норадреналіну та низки статевих гормонів.

УЗД наднирників застосовується як безпечний і неінвазивний метод первинної візуальної оцінки цієї ділянки. Дослідження може допомогти виявити збільшення залоз, об’ємні утворення та інші зміни, однак через невеликі розміри та глибоке розташування наднирників можливості ультразвуку у дорослих мають певні обмеження.

Що можна побачити при УЗД наднирників

Під час обстеження лікар оцінює ділянку розташування правого та лівого наднирників і навколишні структури.

Ультразвукове дослідження може надати інформацію про:

• розміри, форму та розташування наднирників, якщо вони добре візуалізуються;
• контури та однорідність доступних для огляду тканин;
• збільшення наднирника або зміну його звичайної конфігурації;
• наявність кіст, гематом, кальцинатів та об’ємних утворень;
• стан прилеглих нирок, печінки, селезінки та великих судин;
• особливості кровотоку у виявленому утворенні при використанні кольорового доплерівського картування.

У дорослих незмінені наднирники нерідко візуалізуються частково або взагалі не визначаються під час УЗД. Це саме по собі не свідчить про захворювання. Значно краще метод дає змогу побачити збільшений наднирник або досить велике об’ємне утворення.

У дітей, особливо у новонароджених, наднирники відносно більші та зазвичай доступні для ультразвукового дослідження краще, ніж у дорослих.

Показання до УЗД наднирників

Дослідження може призначити ендокринолог, терапевт, сімейний лікар, уролог або інший спеціаліст, якщо симптоми чи результати аналізів дають підстави припустити патологію наднирників.

Приводом для обстеження можуть бути:

• стійке або таке, що погано піддається лікуванню, підвищення артеріального тиску;
• епізоди різкого підвищення тиску, що супроводжуються серцебиттям, пітливістю, тремтінням або головним болем;
• незрозуміле збільшення або зниження маси тіла;
• виражена м’язова слабкість;
• порушення рівня калію, натрію та інших електролітів у крові;
• поява характерних розтяжок на шкірі, зміна розподілу жирової тканини;
• підвищене оволосіння, акне та порушення менструального циклу у жінок;
• ознаки надмірного або недостатнього вироблення гормонів наднирників;
• зміни рівня кортизолу, альдостерону, реніну, АКТГ, метанефринів та інших лабораторних показників;
• підозра на об’ємне утворення в заочеревинному просторі;
• травми живота або поперекової ділянки з можливим утворенням гематоми;
• необхідність спостереження за раніше виявленими змінами.

Дослідження також може проводитися після виявлення утворення в ділянці наднирника під час іншого обстеження. При цьому для точного визначення його розмірів, структури та походження нерідко потрібні додаткові методи візуалізації.