Макропролактин

Показання до призначення аналізу

Аналіз найчастіше призначають ендокринологи та гінекологи, урологи або сімейний лікар, за наявності таких скарг:

• відсутність місячних (аменорея) чи дуже великий інтервал між ними (олігоменорея);

• спонтанне виділення молока без очевидних причин (галакторея);

• зниження статевого потягу (як у жінок, так і у чоловіків) та безпліддя

• збільшення розмірів грудей у чоловіків (гінекомастія);

• при безсимптомній гіперпролактинемії (у пацієнта немає скарг, хоча результати лабораторної діагностики вказують на перевищення нормальних концентрацій пролактину в крові).

Макропролактин – це високомолекулярний комплекс гормону пролактину і імуноглобуліну G.

Виразність симптомів при гіперпролактинемії залежить не тільки від концентрації пролактину, але і від його форми. Приблизно в 40 % випадків концентрація пролактину збільшується за рахунок макропролактину (макропролактинемія).

Макропролактинемія має деякі характерні особливості. На відміну від мономера пролактину, більший макропролактин видаляється нирками довше. Тому при макропролактинеміі рівень пролактину часто значно підвищується, до 600 мг/л і більше. При цьому в результаті взаємодії з аутоантитілами активність пролактину в молекулі макропролактину сильно знижена. Тому, на відміну від гіперпролактинемії, викликаної підвищенням концентрації пролактину в формі мономера (істинної гіперпролактинемії), макропролактинемія характеризується безсимптомним перебігом або протікає в легкій формі. Найпоширеніший її ознака – порушення менструального циклу, а галакторея і безпліддя зустрічаються рідше.

Іншою особливістю макропролактинеміі є те, що діагностувати пролактиному вдається лише у 10 – 20 % пацієнтів. Як правило, пролактиноми при макропролактинеміі є мікроаденомами. У зв’язку з цим такі симптоми, як порушення зору або головний біль, нехарактерні для макропролактинеміі. В іншому, переважній, кількості випадків макропролактинеміі причину підвищення концентрації пролактину виявити не вдається і макропролактинемія класифікується як ідіопатична.

Макропролактинеміі властивий сприятливий перебіг. Навіть при стійкому збільшенні концентрації макропролактину симптоми захворювання не прогресують і, на відміну від справжньої гіперпролактинемії, не підвищується ризик розвитку таких ускладнень, як остеопороз і рак молочної залози.

При макропролактинеміі відзначається наявність аутоантитіл до пролактину, однак переконливих доказів підвищення ризику розвитку аутоімунних захворювань у таких пацієнтів немає.

Крім того, незважаючи на властиві макропролактинеміі особливості, розрізнити справжню гіперпролактинемію і макропролактинемію на підставі тільки клінічної картини не представляється можливим, тому всім пацієнтам з гіперпролактинемією необхідно вимірювати рівень макропролактину.